Chapter 1. Calm before the Storm.
На переліт до Дампи довелося чекати більш, ніж плановано – військові в Мюнхені довго перевіряли документи, фототехніку, довелося ще заповнити купу паперів. В момент, коли я сідаю в літак, я вже на годину запізнююся.
В Дампі мене ніхто не зустрічає. Маленький старий військовий аеродром, де трава пробивається крізь шви бетону злітно-посадкової смуги, здається, так би і стояв закинутим, якби не поодинокі рейси, в одному з яких я прибув.
На КПП аеродрому, щоправда, бачу стару машину, як виявилося – це по мене. Стара мазда зовсім не схожа на військовий автомобіль. Водій, капрал армії США люб’язно запропонував допомогти з багажем і ні словом не обмовився щодо мого спізнення. Дорога в військове містечко коротка і проходить мальовничими пейзажами соснових лісів. Водій, здається хоче вижати з-під капоту все, на що здатна бідолашна розвалюха …
За півгодини я вже на базі військ США. На КПП – перевірка документів. Якраз під час мого прибуття на плацу відбуваються загальні збори. Полковник виголошує в мегафон мотиваційні гасла, на що ряди солдат бурхливо реагують викликами. Я не зовсім зрозумів суть через своє запізнення, але, здається, планується якась спеціальна операція на прикордонній території Сільванії. Ну що ж, буде про що розпитати у командування і буде чудово, якщо мені вдасться побувати на передовій.
Ще через півгодини я вже зустрічаюсь з полковником американської морської піхоти, Покальчуком Андрієм. Сім’я полковника була вихідцями із східної Європи, після прийняття громадянства, юний Андрій вступив до лав піхоти. Полковник радо вітає мене і каже, що давно чекає на журналіста з Stars&Stripes. Я відповідаю, що працюю на журнал NatGeo, що викликає невелике розчарування полковника. Вічно ці військові щось наплутають.
Полковник є головнокомандуючим силами США в регіоні, а тому йому підпорядковується весь устрій і решта роду військ. Як виявилося, на базі присутні американська морська піхота, американські рейнджери, а також група приватників з BlackWater і Irish Legion, які тимчасово розквартирувалися для здійснення спільних маневрів під час операції.
Ми коротко обговорюємо мої умови перебування на базі військ США, і після деякої дискусії, полковник все ж погоджується на мою присутність під час польових дій.
Мені вдається взяти коротке інтерв’ю:
Я, [RK]: Що за операція планується?
АП: Операція має назву «Імпульс». Сільванське королівство спільно з американським контингентом планує дії по захисту фабрик європію і евакуації частини персоналу лабораторій, що знаходяться на території прикордонної зони з Норманією.
RK: На фабриці присутні цивільні?
АП: Тільки службовці і науковці. Цивільних у це не вплутуємо … (задумався) … я маю на увазі, що цивільним там не місце, це військова операція … (знову думає, сміється) … ні, цивільних немає.
RK: Яким чином армія США допомагає врегулювати конфлікт?
АП: А як ми можемо допомогти? Ми тут, і цим самим допомагаємо (сміється), а там де піхота, там порядок!
RK: Чи правильно я розумію, що більшість бойових дій проводяться саме в прикордонній зоні?
АП: Звісно! Ні Сільванія, ні її союзники не порушують тимчасових територіальних меж Норманії. Будь-які дії, якщо такі відбуваються, проходять виключно на кордоні в межах захисту території королівства від комуністичних сепаратистів! Але будь моя воля, я би вже давно був з моїми хлопцями під Азуром [ред. столиця Норманії].
RK: Чому ви називаєте Норманію комуністами? Адже правляча партія проголошує демократичні стандарти.
АП: Не будьте наївними, Норманія проголосила союз з Росією! Ми практично вже давно не мали справу з істинно норманськими військовими силами, всюди ті комуністи! Норманці продалися їм начисто за нафту! (сміється)
RK: Але ж і Росія не є комуністичною державою. Також на стороні Норманії присутні німецькі миротворчі сили. Ідеали Норманії – демократія і незалежність, адже все, що вони хочуть – це незалежність.
АП: (саркастично дивиться на мене) … Ви справді думаєте, що їхня мета – незалежність? Я скажу що є основною їхньою метою – шахти! Нафта і європій! Як тільки вони [ред. Норманія] зрозуміли, на чому сидять, відразу заспівали про сепарацію. В норманському уряді вже давно лобіюються чужі інтереси, Росія і Німеччина там в долі. А вони – комуністи і завжди ними будуть!
RK: А які інтереси Америки тут?
АП: США тут тільки з міркувань врегулювання міжнародних конфліктів.
RK: Але чому військові сили Америки присутні на території держави, з якою відсутні офіційні дипломатичні зв’язки?
АП: Спитайте про це в Пентагоні. Яка мені різниця, чи є зв’язки? Я тут наказів не обговорюю. (пауза) Послухайте, Росс, ви мені симпатичні, але не думайте, що зможете тут зі своїми інтерв’ю деморалізовувати моїх хлопців. Ми – морська піхота США. Якщо ми тут, значить так потрібно богу! Зробіть краще пару непоганих фото. А зараз мені потрібно йти, скоро вихід. Якщо ви плануєте бути з нами на фабриці, попіклуйтеся про особистий захист, там буде спекотно!
Я стараюся обійти містечко і знайти цікаві теми для репортажу. Все, що я бачу – раді обличчя солдат, які готуються до виходу на операцію. В кожного є свої задачі, кожен знає про що повинен попіклуватися, але ніхто не жертвує цим заради дружнього спілкування з побратимами, поки є така можливість. Серед військових є і приватники, які також готуються до виходу.
Мені вдається перекинутися парою слів з одним з найманців, чиє ім’я він просив не розголошувати:
RK: Які цілі PMC [ред. Private Military Company] в цій операції?
??: Ми відстоюємо інтереси цивільного населення Сільванії. Нас найняв уряд для проведення операцій по захисту невійськових об’єктів. Сьогодні ми повинні замінити іншу групу, що охороняє фабрику європію в прикордонному секторі.
RK: Полковник Покальчук казав, що буде «спекотно». Ви готуєтеся зустріти опір чи агресію зі сторони Норманії?
??: Не думаю. Норманці не атакують без причини. Навіщо їм ризикувати, коли вони мають шахти. Це лише мала фабрика. Ще один скучний день. З’їздимо туди, заберемо те, що потрібно і додому, на койку (сміється).
Я стараюся встигнути, бо мені ще потрібно попіклуватися про транспорт в зону дій і роблю фотографії з останніх приготувань перед операцією.
Більшість з цих хлопців не доживуть до ранку …
Мене скерували на автопаркінг поблизу центрального плацу. Тут я повинен знайти чоловіка на ім’я Тарас, який відвезе мене в FOB (ред. Forward Operating Base) сил США. На парковці бачу броньований джип LC60 з численними слідами від кульових пострілів. Очевидно, це автомобіль оперативної групи PMC, йому давно пора на пенсію, але, б’юся об заклад, він ще не одному лакованому паркетнику зможе дати фору. Поблизу – невелика група чоловік у військовому, щось бурхливо обговорюють.
Тарас виявився офіцером морської піхоти США, за яким числиться оперативне командування штабу і завхозна дисципліна на території бази.
- В FOB?, - спитав сходу офіцер, замість привітання.
Ствердно киваю. Тарас викликає по радіостанції водія свого хамві, але не дочекавшись відповіді, пропонує завести мене самотужки. Виявляється, це для нього звична справа, каже, що любить сам водити автомобіль. Ось такі порядки.
Закинувши пару фляг з водою в рюкзак, я заскакую в розпечений на сонці хамві і вже через мить ми виїжджаємо через КПП. Не проходячи процедури перевірки документів ми вилітаємо на стару асфальтовану дорогу в напрямку кордону …
[ далі буде ... ]
